Охорона праці

Охорона праці підлітків

Sanka — Mon, 27 Mar 2017 18:03:04 GMT

Загальні питання охорони праці підлітків визначає ст.11 Закону України "Про охорону праці" (чинна редакція від 05.04.2015):

"Не допускається залучення неповнолітніх до праці на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні, а також до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я. Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду. Порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професій, пов'язаних з важкими роботами і роботами із шкідливими або небезпечними умовами праці, визначається положенням, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці. Вік, з якого допускається прийняття на роботу, тривалість робочого часу, відпусток та деякі інші умови праці неповнолітніх визначаються законом."

В кінці статті можна скачати "Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх".

Кодекс законів про працю містить наступні статті:

Стаття 187. Права неповнолiтнiх у трудових правовiдносинах
Неповнолiтнi, тобто особи, що не досягли вiсiмнадцяти рокiв, у трудових правовiдносинах прирiвнюються у правах до повнолiтнiх, а в галузi охорони працi, робочого часу, вiдпусток та деяких iнших умов працi користуються пiльгами, встановленими законодавством України.

Стаття 188. Вiк, з якого допускається прийняття на роботу
Не допускається прийняття на роботу осiб молодше шiстнадцяти рокiв.

За згодою одного iз батькiв або особи, що його замiнює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, якi досягли п'ятнадцяти рокiв.

Для пiдготовки молодi до продуктивної працi допускається прийняття на роботу учнiв загальноосвiтнiх шкiл, професiйно-технiчних i середнiх спецiальних навчальних закладiв для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю i не порушує процесу навчання, у вiльний вiд навчання час по досягненнi ними чотирнадцятирiчного вiку за згодою одного з батькiв або особи, що його замiнює.

Стаття 189. Облiк працiвникiв, якi не досягли вiсiмнадцяти рокiв
На кожному пiдприємствi, в установi, органiзацiї має вестися спецiальний облiк працiвникiв, якi не досягли вiсiмнадцяти рокiв, iз зазначенням дати їх народження.

Стаття 190. Роботи, на яких забороняється застосування працi осiб молодше вiсiмнадцяти рокiв
Забороняється застосування працi осiб молодше вiсiмнадцяти рокiв на важких роботах i на роботах з шкiдливими або небезпечними умовами працi, а також на пiдземних роботах.

Забороняється також залучати осiб молодше вiсiмнадцяти рокiв до пiдiймання i перемiщення речей, маса яких перевищує встановленi для них граничнi норми.

Перелiк важких робiт i робiт iз шкiдливими i небезпечними умовами працi, а також граничнi норми пiдiймання i перемiщення важких речей особами молодше вiсiмнадцяти рокiв затверджуються Мiнiстерством охорони здоров'я України за погодженням iз Державним комiтетом України по нагляду за охороною працi.

Стаття 191. Медичнi огляди осiб молодше вiсiмнадцяти рокiв
Усi особи молодше вiсiмнадцяти рокiв приймаються на роботу лише пiсля попереднього медичного огляду i в подальшому, до досягнення 21 року, щороку пiдлягають обов'язковому медичному оглядовi.

Стаття 192. Заборона залучати працiвникiв молодше вiсiмнадцяти рокiв до нiчних, надурочних робiт i робiт у вихiднi днi
Забороняється залучати працiвникiв молодше вiсiмнадцяти рокiв до нiчних, надурочних робiт i робiт у вихiднi днi.

Стаття 193. Норми виробiтку для молодих робiтникiв
Для робiтникiв вiком до вiсiмнадцяти рокiв норми виробiтку встановлюються виходячи з норм виробiтку для дорослих робiтникiв пропорцiонально скороченому робочому часу для осiб, що не досягли вiсiмнадцяти рокiв.

Для молодих робiтникiв, якi поступають на пiдприємство, в органiзацiю пiсля закiнчення загальноосвiтнiх шкiл, професiйно-технiчних навчальних закладiв, курсiв, а також для тих, що пройшли навчання безпосередньо на виробництвi, в передбачених законодавством випадках i розмiрах та на визначенi ним строки можуть затверджуватись зниженi норми виробiтку. Цi норми затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспiлковим комiтетом.

Стаття 194. Оплата працi працiвникiв молодше вiсiмнадцяти рокiв при скороченiй тривалостi щоденної роботи
Заробiтна плата працiвникам молодше вiсiмнадцяти рокiв при скороченiй тривалостi щоденної роботи виплачується в такому ж розмiрi, як працiвникам вiдповiдних категорiй при повнiй тривалостi щоденної роботи.

Праця працiвникiв молодше вiсiмнадцяти рокiв, допущених до вiдрядних робiт, оплачується за вiдрядними розцiнками, встановленими для дорослих працiвникiв, з доплатою за тарифною ставкою за час, на який тривалiсть їх щоденної роботи скорочується порiвняно з тривалiстю щоденної роботи дорослих працiвникiв.

Оплата працi учнiв загальноосвiтнiх шкiл, професiйно-технiчних i середнiх спецiальних навчальних закладiв, якi працюють у вiльний вiд навчання час, провадиться пропорцiйно вiдпрацьованому часу або залежно вiд виробiтку. Пiдприємства можуть встановлювати учням доплати до заробiтної плати.

Стаття 195. Вiдпустки працiвникам вiком до вiсiмнадцяти рокiв
Щорiчнi вiдпустки працiвникам вiком до вiсiмнадцяти рокiв надаються у зручний для них час.

Щорiчнi вiдпустки працiвникам вiком до вiсiмнадцяти рокiв повної тривалостi у перший рiк роботи надаються за їх заявою до настання шестимiсячного термiну безперервної роботи на даному пiдприємствi, в установi, органiзацiї.

Стаття 196. Броня прийняття молодi на роботу i професiйне навчання на виробництвi
Для всiх пiдприємств i органiзацiй встановлюється броня прийняття на роботу i професiйне навчання на виробництвi молодi, яка закiнчила загальноосвiтнi школи, професiйнi навчально-виховнi заклади, а також iнших осiб молодше вiсiмнадцяти рокiв.

Районнi i мiськi Ради народних депутатiв затверджують програми влаштування на роботу випускникiв загальноосвiтнiх шкiл, квоти робочих мiсць для працевлаштування молодi та забезпечують їх виконання всiма пiдприємствами, установами, органiзацiями.

Вiдмова у прийняттi на роботу i професiйне навчання на виробництвi зазначеним особам, направленим в рахунок бронi, забороняється. Така вiдмова може бути оскаржена ними до суду.

Стаття 197. Надання молодi першого робочого мiсця
Працездатнiй молодi - громадянам України вiком вiд 15 до 28 рокiв пiсля закiнчення або припинення навчання у загальноосвiтнiх, професiйних навчально-виховних i вищих навчальних закладах, завершення професiйної пiдготовки i перепiдготовки, а також пiсля звiльнення зi строкової вiйськової або альтернативної (невiйськової) служби надається перше робоче мiсце на строк не менше двох рокiв.

Молодим спецiалiстам - випускникам державних навчальних закладiв, потреба в яких ранiше була заявлена пiдприємствами, установами, органiзацiями, надається робота за фахом на перiод не менше трьох рокiв у порядку, визначеному Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Стаття 198. Обмеження звiльнення працiвникiв молодше вiсiмнадцяти рокiв
Звiльнення працiвникiв молодше вiсiмнадцяти рокiв з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу допускається, крiм додержання загального порядку звiльнення, тiльки за згодою районної (мiської) служби у справах дітей. При цьому звiльнення з пiдстав, зазначених в пунктах 1, 2 i 6 статтi 40 цього Кодексу, провадиться лише у виняткових випадках i не допускається без працевлаштування.

Стаття 199. Розiрвання трудового договору з неповнолiтнiм на вимогу його батькiв або iнших осiб
Батьки, усиновителi i пiклувальники неповнолiтнього, а також державнi органи та службовi особи, на яких покладено нагляд i контроль за додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розiрвання трудового договору з неповнолiтнiм, у тому числi й строкового, коли продовження його чинностi загрожує здоров'ю неповнолiтнього або порушує його законнi iнтереси.

Стаття 200. Участь молодiжних органiзацiй у розглядi питань працi i побуту молодi
Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) пiдприємства, установи, органiзацiї i власник або уповноважений ним орган розглядають питання про заохочення молодих працiвникiв, розподiл для них житла i мiсць в гуртожитках, охорону працi, їх звiльнення, використання коштiв на розвиток культурно-масової i спортивної роботи за участю представника молодiжної органiзацiї на умовах, визначених колективним договором.

Профілактика грипу

Sanka — Mon, 19 Dec 2016 18:06:24 GMT

Снігопад. Замет

Sanka — Fri, 11 Nov 2016 14:33:05 GMT

Снігопад — випадіння снігу з хмар.

Снігопад характеризується інтенсивністю, тобто кількістю опадів у мм шару води за годину або добу. Інтенсивність слабкого снігопаду менше 0,1 мм/год, середнього 0,1—1 мм/год, сильного (густого) — більше 1 мм/год.

Число сніжинок в 1 м³ повітря при слабкому снігопаді становить менше 10, при середньому 10—100, при густому більше 100 і може досягати багатьох тисяч.

Тривалість снігопаду звичайно обернено пропорційна його інтенсивності.

При слабкому снігопаді горизонтальна видимість (якщо немає інших явищ — серпанку, туману й т.п.) становить 4—10 км, при помірному 1—3 км, при густому — менш 1000 м.

Снігопад без вітру називають спокійним снігопадом, при вітрі — верхівковою заметіллю. По швидкості падіння сніжинок говорять про: ширянні в повітрі (менше 0,1 м/с), повільному осіданні (0,1—0,3 м/с), помірній швидкості падіння (0,4—0,8 м/с) і швидкому падінні (понад 0,8 м/с).

Пухкий сніг, що падає більшими пластівцями називають "лапатим".

По вологості частинок снігопаду розрізняють сухі, вологі (прилипають до предметів) і мокрі (тануть при ударі).

Залежно від умов і характеру випадання снігу на метеостанціях виділяють кілька видів снігопаду:

дощ зі снігом ( при позитивній температурі повітря),
сніг з дощем ( при температурі близько 0 °C)
обложной снігопад,
зливовий снігопад або сніжна злива,
сніжний шквал або сніжний заряд,
сніг при ясному небі.

Сильні снігопади найчастіше приводить до заметів на дорогах, можуть приводити до обриву ліній електропередачі, ушкодженню будов і т.д. Сильні снігопади в горах приводять до нестійкості сніжного покриву на схилах і сходу лавин.

Замет (англ. Snowdrift) — наметена вітром кучугура снігу.

Захист від заметів (снігозахист) доріг та об'єктів виконують у такий спосіб:

1) встановленням снігових загород, які можуть бути суцільними, снігопроникними, одно- чи багаторядними; висаджуванням снігозатримних насаджень тощо.

2) спеціальні конструкції та розташування споруд, які унеможливлюють чи утруднюють снігозанесення - на високому насипі, опорах, особливої форми тощо.

3) закріплення снігу в полі, звідки він може наноситися. Снігозатримка в полі може здійснюватися висаджуванням рослин з високим стеблом, яке затримує сніг, висаджуванням снігозатримних смуг зелених насаджень (посадок), снігоущільненням, встановленням різних перешкод тощо.

Правила безпеки взимку

Sanka — Fri, 11 Nov 2016 14:27:41 GMT

• Узимку треба йти не поспішаючи, аби не впасти і не травмуватися.
• Якщо травму одержав товариш, ніколи не тікай з місця пригоди, а постарайся допомогти йому, поклич дорослих.
• Не перегрівайся і не переохолоджуйся, не їж снігу та криги, бо це шкідливо для здоров'я.
• Не торкайся язиком та мокрими руками до металу — отримаєш опік.
• Не катайся на санчатах та лижах поблизу автомагістралей, трамвайних та залізничних колій — транспорт може травмувати тебе.
• Під час зимової негоди не вирушай наодинці в далеку подорож — заблукаєш.
• На лід річок та озер ступай обережно, на ковзанах катайся тільки тоді, коли переконаєшся, що товщина льоду дозволяє це робити.
Поради :
• Перший крижаний покрив на водоймах не можна використовувати для ігор та розваг. Молода крига на початку свого утворення не міцна, тонка і ваги людини не витримує.
• Дочекайся, доки на річці стане міцний лід, а тоді вже розважайся.
Який він, міцний та неміцний лід?
Якщо товщина льоду 12 см, він прозорий, з синюватим чи зеленуватим відтінком, лід вважається міцним. Сміливо ставай на нього!
Якщо при відлизі лід вкривається водою, замітається снігом, а потім замерзає, стає білим чи жовтуватим, він не міцний. Ходити, ковзатись на ньому небезпечно.
З наближенням весни крига стає крихкою (хоча товщина ще й зберігається). Все! Зимові розваги закінчились. Ні кроку на лід!
• Перш ніж ступити на лід, упевнись, чи міцний він.
• Кататися можна тільки в спеціально відведених для цього місцях, які контролюються дорослими. (Відкриття катка на водоймі дозволяється при товщині льоду не менше 25 см).
• Будь обережним там, де з'явилась теча, де в водойму впадають струмки.
• Недопустимо ходити по льоду: в нічний час, в незнайомих місцях.
• При переході по льоду необхідно йти один за одним на відстані 5 м. Важкі вантажі перевозять санчатами.

Якщо Ви провалилися на льоду:

Широко розкиньте руки по краях льодового пролому та утримуйтесь від занурення з головою. Дійте рішуче і не лякайтеся.

Намагайтеся не обламувати краї льоду. Поверніться назад в ту сторону звідки ви рухались і без різких рухів вибирайтесь на лід, наповзаючи грудьми і по черзі витягуючи на поверхню ноги. Головне – пристосувати своє тіло для того, щоб воно займало найбільшу площу опори.

Вибравшись із льодового пролому, відкотіться, а потім повзіть у той бік, звідки ви прийшли, і де міцність льоду вже перевірена. Незважаючи на те, що вогкість і холод змушує вас побігти і зігрітися, будьте обережні до самого берега.

НАДАННЯ ДОПОМОГИ ПОТЕРПІЛИМ НА ЛЬОДУ

Надання допомоги людині, яка провалилася під лід, - надзвичайно небезпечне заняття, потребує зібраності на виваженості у діях.

Щоб допомогти терплячому лихо і не потерпіти самому, дотримуйтесь наступних правил:

1. Без потреби не виходьте на лід. Подумайте, чи зможете під час надання допомоги впоратись самотужки, чи краще покликати на допомогу ще кого-небудь. Якщо поряд нікого немає, то дійте продумано й обережно, щоб замість допомоги не погіршити становище.

2. Протягніть потерпілому довгу жердину, дошку, палицю від лиж, лижу, хокейну клюшку або киньте вірьовку, зв’язані паски тощо. Якщо вам все-таки необхідно вийти на лід, то ляжте на лід і повзіть по поверхні, штовхаючи рятувальний засіб перед собою або кидаючи поперед себе вірьовку чи пасок. Добре, якщо ви одягнете рятувальний жилет.

3. Будьте якомога далі від ополонки (краю крижини), протягніть потерпілому чи киньте рятувальний засіб. Якщо вірьовка чи трос закріплені на березі і не вистачає довжини, то міцно тримаючись за кінець вірьовки однією рукою, протягніть потерпілому другу руку.

4. Витягаючи потерпілого, попросіть його працювати ногами - так буде легше витягнути його з ополонки. Коли ви його витягли, не дозволяйте йому підійматись на ноги, нехай він повзе вслід за вами до берега.

5. Після того, як витягнете потерпілого на берег у безпечне місце, викличте “швидку медичну допомогу”, надайте йому першу медичну допомогу.

Переохолодження

Sanka — Fri, 11 Nov 2016 14:24:33 GMT

Переохолодження організму – це небезпечно!

На вулиці похолодало, синоптики вже обіцяють сніг, і знову перед нами стала проблема переохолоджень. Переохолодження викликається довгочасним впливом низьких температур, коли організм вже не в змозі виконувати функцію терморегуляції.
Переохолодження – досить велика небезпека, симптомами якої є сильне тремтіння, слабкість, сонливість, нечітка свідомість. Простуда говорить про бажання організму прикоротити обмін речовин та вироблення тепла, а більш енергійна робота нирок попереджує про необхідність сховатися від непогоди, розвести багаття та випити гарячого чаю. Якщо ви відчуваєте, що починаєте замерзати, необхідно зробити інтенсивні фізичні вправи: розмахування руками та ногами тощо. При першій можливості необхідно просушити одяг, шкарпетки. В мокрому одязі тіло втрачає тепло набагато швидше, ніж у сухому.

До осіб схильних до переохолодження належать:

- особи, які багато часу перебували на холоді;
- люди похилого віку;
- маленькі діти;
- особи, що мають проблеми зі здоров’ям;
- особи із захворюванням серця, які викликають порушення кровообігу.
Попередження переохолодження організму:
Щоб уникнути переохолодження: закривайте ділянки тіла, найбільш схильні до відмороження – пальці рук, вуха і ніс; вживайте більше теплої рідини, що сприяє кращій терморегуляції організму; якщо немає гарячої, пийте побільше простої води; уникайте вживання напоїв, які містять алкоголь і кофеїн; при появі простуди негайно шукайте затишне місце, де можна зігрітися; якщо одяг промок на холоді, швидше переодягніться в сухий.
Перша медична допомога при переохолодженні:
Легка ступінь переохолодження (озноб, м'язове тремтіння, загальна слабкість, трудність пересування, блідість шкіри):
- одягніть тепло постраждалого, напоїть гарячим чаєм або кавою;
- заставте виконувати інтенсивні фізичні вправи.
Середній ступінь переохолодження (синюшність губ і шкіри, ослаблене дихання, пульс стає рідшим, з'являється сонливість, втрачається спроможність до самостійного пересування):
- розітріть постраждалого вовняною тканиною, зігрійте під теплим душем (якщо його поміщаєте у ванну, то температуру води підвищуйте поступово від 30 - 35 оС до 40-42°С);- зробіть масаж усього тіла;- тепло одягніть постраждалого та укладіть в ліжко, зігрійте грілками (зігрівання повинно бути поступовим, щоб не було різкого перепаду температури);

Важка ступінь переохолодження (з'являється втрата свідомості, життєві функції поступово знижуються):
- негайно викличте лікаря;
- виконайте всі заходи першої допомоги, як і при середній ступені переохолодження.

Ожеледиця

Sanka — Fri, 11 Nov 2016 14:17:29 GMT

Щорічно Міністерством охорони здоров'я України реєструється сумна статистика травмувань, пов'язаних з ожеледдю: за небезпечний сезон лікарі надають допомогу тисячам громадян, які постраждали на льоду. Ми пропонуємо вам прості рекомендації, як уберегтися від значних неприємностей у період ожеледиці. Ожеледиця утворюється у вигляді склоподібного льоду або інею, якщо температура землі, дорожнього покриття, елементів дорожніх споруд, окремих предметів нижча, ніж -3°C, а температура повітря різко збільщується з переходом від плюс 3 до мінус 5°C за умов підвищеної (більше90%) відносної вологості повітря (туман, мряка) або слабких дощових опадів. Ожеледиця з'являється першочергово, як правило, на ділянках (мостах, покритті ділянок доріг та вулиць, що проходять поблизу рік, каналів, боліт, озер та інших водойм).

ПЕРЕД ВИХОДОМ З БУДИНКУ

Змайструйте на підошви та каблуки вашого взуття "льодоступи":

прикріпіть на каблук перед виходом шматок поролону (за розмірами каблука) або лейкопластиру;
наклейте лейкопластир чи ізоляційну стрічку на суху підошву і каблук (хрест-навхрест або східцем) і перед виходом натріть піском (на один - два дні вистачає);
натріть наждаковим папером підошву перед виходом, а краще прикріпіть його на підошву (але від води піщини наждакового паперу рано або пізно обсипаються);
намажте на підошву клей типу "Момент" та поставте взуття на пісок, після цього сміливо виходьте на вулицю.

Пам'ятайте, що кращими для льоду є підошви з мікропористої чи іншої м'якої основи та без великих каблуків.

Не виходьте без потреби на вулицю, якщо ви слабкі та неспритні. Зачекайте поки не приберуть сніг і не розкидають пісок на обмерзлий тротуар.

ЯК МОЖНА ЗМЕНШИТИ РИЗИК ТРАВМ У ОЖЕЛЕДИЦЮ

Будьте напоготові про всяк випадок під час ходьби в такі дні - впасти.
Ходіть не поспішаючи, ноги злегка розслабте в колінах, а ступайте на всю підошву. Руки повинні бути не зайняті торбами. Пам'ятайте, що поспіх збільшує небезпеку слизоти, тому виходьте із будинку не поспішаючи.
При порушенні рівноваги - швидко присядьте, це найбільш реальний шанс утриматися на ногах.
Падайте в ожеледицю з мінімальним збитком для свого здоров'я. Відразу присядьте, щоб знизити висоту. У момент падіння стисніться, напружте м'язи, а доторкнувшись до землі, обов'язково перекотіться - удар, спрямований на вас, розтягнеться і витратить свою силу при обертанні.
Не тримайте руки в кишенях - це збільшує можливість не тільки падіння, але і більш важких травм, особливо переломів.
Обходьте металеві кришки люків. Як правило, вони покриті льодом. Крім того, вони можуть бути погано закріплені і перевертатися, що додає травмувань.
Не прогулюйтеся з самого краю проїжджої частини дороги. Це небезпечно завжди, а на слизьких дорогах особливо. Можна впасти та вилетіти на дорогу, а автомобіль може виїхати на тротуар.
Не перебігайте проїжджу частину дороги під час снігопаду та у ожеледицю. Пам'ятайте, що у ожеледицю значно збільшується гальмовий шлях машини і падіння перед автомобілем, що рухається, приводить як мінімум до каліцтв, а можливо і до загибелі.
Небезпечні прогулянки в ожеледицю в нетверезому стані. У стані сп'яніння травми частіше всього важкі, всупереч переконанню, що п'яний падає завжди вдало. У стані сп'яніння люди не так чутливі до болю і при наявності травми своєчасно не звертаються до лікаря, що завдає згодом додаткові проблеми та неприємності.
Якщо ви впали і через деякий час відчули біль в голові, нудоту, біль в суглобах, утворилися пухлини - терміново зверніться до лікаря в травмпункт, інакше можуть виникнути ускладнення з поганими наслідками.
Тримайтеся подалі від будинків - ближче до середини тротуару. Взимку, особливо в містах, дуже велику небезпеку являють собою бурульки. Найбільшу небезпеку бурульки становлять у період танення льоду та снігу.

День незалежності України

Sanka — Tue, 23 Aug 2016 11:40:41 GMT

Сказ

Sanka — Mon, 15 Aug 2016 11:09:24 GMT

Сказ або водобоязнь – гостре інфекційне захворювання теплокровних тварин та людини. Характеризується ураженням центральної нервової системи і закінчується смертельно. Спричиняється вірусом і передається людині через укуси або ослинення шкіри хворими на сказ тваринами – собаками, кішками, дикими плотоядними тваринами, такими як єноти, скунси, шакали, вовки, куниці, ласки, а також летючими мишами. Свійські тварини та люди заражаються на сказ від диких плотоядних тварин. Людина, проте, може заражатись від корів, овець, кіз, свиней, коней, ослів, щурів і навіть деяких птахів.
Виділення вірусу зі слиною починається у тварини за кілька днів до розвитку клінічних ознак хвороби і триває протягом усього періоду захворювання. Хворі на сказ дикі тварини втрачають почуття страху і забігають в населені пункти.
У собак інкубаційний період триває від 2 до 8 тижнів. Захворювання починається періодом передвісників: поведінка собаки змінюється, вона стає неспокійною, ховається від людей, гризе неїстивні предмети, ковтає навіть дрібне каміння. З’являється слинотеча. Через 1-3 дні настає буйний період, який триває 3-4 дні. Собака кидається на людей і тварин, майже не гавкає або гавкає хрипло з підвиванням. Скажені собаки безцільно бігають вулицями, морди вкриті густою слинною піною. Далі настає паралітичний період, тварина пересувається тільки на передніх лапах (задні паралізовані), хвіст висить, язик звисає з рота, слина тягнеться стрічкою. В судорогах тварина гине. Збудник захворювання в холодну пору року довго зберігається в неприбраних трупах тварин, що загинули від сказу.
Для виникнення захворювання у людини має значення місце укусу та характер ран. Особливо небезпечні укуси в голову, обличчя та кисті рук, тобто місця, близькі до спинного та головного мозку.
Інкубаційний період при сказі в людини коливається від 14 днів до 6-12 місяців. Першим виникає тупий біль у ділянці укусу, рубець на місці укусу нерідко припухає, червоніє, свербить, біль поширюється по ходу нервів. З’являється надмірна рефлекторна збудливість нервових центрів, зокрема дихання і ковтання. Настає розлад дихання, болісні судороги ковтальних м’язів при спробі напитись, слинотеча. Без інтенсивного лікування смерть настає в перші сім днів хвороби в результаті дихальної недостатності.
Найчастіше люди заражаються при порушенні норм поведінки з тваринами. Щоб не заразитися, необхідно утримуватись від контактів з дикими та безпритульними тваринами, виконувати правила утримання домашніх тварин. Обов’язково потрібно робити щорічні щеплення проти сказу домашніх та сторожових собак, доставляти фахівцям ветеринарної медицини хворих тварин або їх трупи в разі загибелі. Не можна знімати шкуру з трупів диких тварин, вбивати здорових на вигляд тварин, які нанесли укуси, а терміново викликати ветеринарного лікаря. В разі укусу домашньою твариною, слід з’ясувати ім’я господаря та адресу. Це допоможе уникнути щеплень проти сказу – за твариною можна встановити ветеринарний нагляд.
Укушені рани, подряпини, місця ослинення потрібно негайно ретельно промити проточною водою з господарським милом, миючим засобом з подальшою обробкою країв рани спиртом, настойкою або водним розчином йоду. Ушкоджений одяг перед ремонтом обробити гарячою праскою. В цей же день слід звернутися до травматологічного пункту, який працює цілодобово. Протипоказань для щеплень немає.
Сказ відомий багато років. Найбільшу ясність у вивчення цього захворювання внесли безсмертні відкриття Луї Пастера, який у 1881 р. встановив, що збудник сказу локалізується в центральній нервовій системі. Він вперше застосував зараження тварин введенням слини хворих на сказ кролям під тверду мозкову оболонку, розробив методику одержання так званого фіксованого вірусу і запропонував науково обгрунтований метод запобігання сказу. Він відкрив у Парижі перешу станцію для щеплень проти сказу. І.І. Мечніков відразу відрядив до Л. Пастера свого співробітника М.Ф. Гамалію для вивчення методики запобіжних щеплень проти сказу. Через півроку після того М.Ф. Гамалія організував другу в світі і першу в нашій країні Пастерівську станцію для щеплень проти сказу в Одесі.
За дорученням Всесвітньої організації охорони здоров’я у 2004 році була проведена переоцінка тягаря хвороби для людства. Виявилось, що в усьому світі спостерігається щорічно 55 тис випадків смерті внаслідок захворювання, більшість з них припадає на сільські райони Африки та Азії. Щорічно 10 млн. осіб отримують лікування після контакта з тваринами з підозрою на сказ. Собаки залишаються головними носіями сказу, але в деяких країнах світу (Америка, Австралія) значним епідеміологічним резервуаром стали летючі миші.
В Західній Європі (Швейцарія, Франція, Бельгія, Люксембург, Чеська республіка), завдяки кампанії пероральної (через рот) вакцинації тварин, захворюваність на сказ серед диких тварин знизилась. Внаслідок покращення лікування людей і вакцинації собак знижується захворюваність також в Южній Америці та деяких країнах Азії.

Укуси отруйних тварин та комах

Sanka — Mon, 15 Aug 2016 11:05:52 GMT

Серед тваринних організмів отруйні форми зустрічаються частіше, ніж у рослинних організмів. Отрути, що виробляються тими чи іншими організмами, використовуються для нападу або для захисту. Велику небезпеку для людини становлять отруйні змії, павуки.
Місце укусу болить, з’являються пухирці, наповнені рідиною, набряк, можливий крововилив; з’являється запаморочення, слабкість, нудота, задуха, підвищується серцевий ритм, падає артеріальний тиск, зростає нервово-м’язовий розлад, настає зупинка дихання.

Як надати невідкладну медичну допомогу при укусах

При укусі змії слід зберігати спокій, адже хвилювання стиулює прискорення серцевого ритму, що сприяє швидкому проникненню отрути. Дихання повинне бути глибоким і повільним.

Головним засобом лікування є введення сироватки. Однак це можливо тільки після доставки потерпілого в медичний заклад.

То ж необхідно негайно викликати швидку допомогу. А до її прибуття – продезінфікувати рану, прикрити серветкою. Якщо укус прийшовся на кінцівку, її краще зафіксувати шиною та підняти трохи вгору. Щоб зменшити біль, можна прикласти лід або щось холодне.

Потерпілим з сильними болями, хворим серцем чи алергійними реакціями необхідно вжити знеболюючий, заспокійливий чи протиалергійний засіб.
Людині, яку вкусила змія у жодному разі не можна вживати спиртне. ПАМ’ЯТАЙТЕ – АЛКОГОЛЬ НЕ Є ПРОТИОТРУЙНИМ ЗАСОБОМ! Він, навпаки, уповільнює виведення отрути з організму та посилює її дію. А от вживання великої кількості рідини (можна гарячого чаю) сприяє швидшому виведенню отрути через нирки.
Слід також знати, що припікання місця зміїного укусу сірником або розпеченим предметом, розрізування рани та відсмоктування отрути – неефективне, оскільки зуби у змії довгі й отрута глибоко проникає у тканину. Тому ці зусилля не дадуть бажаних результатів. А накладання джгута хоч і є однією з найдавніших практик, проте деякі спеціалісти стверджують, що вона має зворотній ефект. Адже накладання джгута може викликати локальний некроз тканин і навіть гангрену.

Кліщі є носіями збудників кліщового енцефаліту – важкого захворювання, що уражає центральну нервову систему.

Найбільша активність кліщів припадає на весняно-літній період. Для попередження цього захворювання під час лісових прогулянок, збору грибів, ягід необхідно дотримуватись найпростіших запобіжних правил:

одяг повинен надійно закривати тіло;
штани – заправлені у шкарпетки, на ногах – чоботи або щільно зав’язані черевики;
куртку наглухо застібають і заправляють у штани, обшлаги повинні щільно облягати кисті рук, комір і манжети можна змастити камфорною олією;
вуха і волосся потрібно закрити косинкою або беретом;
можна застосувати засоби відлякування комах: крем «Тайга», лосьйон «Ангара», аерозоль «ДЕТА»;
після повернення з лісу необхідно уважно оглянути одяг і тіло. Особливо уважно потрібно оглянути голову, шию, відкриті ділянки шкіри. Кліщі, які присмоктались, мають вигляд малопомітних чорних плямок, їх важко відрізнити від природних утворень на шкірі.

Надання першої допомоги:

кліщів, які присмокталися треба видалити, для чого шкіру навколо кліща змащують ефіром, бензином. Після цього паразит виходить самостійно;
ранку потрібно змазати розчином йоду, вилучених кліщів спалити;
якщо при видаленні кліща його голівка чи якась частинка відірвалася і залишилася в товщі тіла, потрібно звернутися до медичної установи для видалення, введення гамаглобуліну і подальшого спостереження протягом трьох тижнів.

Гриби

Sanka — Mon, 15 Aug 2016 10:56:55 GMT

Про отруйні властивості грибів людству відомо ще з давніх давен. Такі гриби ще при дворі цезарів у Стародавньому Римі ставали грізною зброєю у боротьбі за владу. Діяла ця зброя безвідмовно, отруєння наставало раптово, а медики того часу неспроможні були будь-чим допомогти потерпілим. Так померли: римський імператор Клавдій – любитель грибних страв, римський папа Климент VII, французький Король Карл VI.

Отруйних грибів у Європі налічується близько 80 видів, з них дуже небезпечних – 20-25 видів. В Австрії ще наприкінці минулого століття продаж грибів було поставлено під поліцейський нагляд.

Різні види отруйних грибів з’являються з ранньої весни і до кінця осені, тому і постраждати від них можна протягом усього цього періоду. Статистика враховує лише ті випадки отруєнь, які зумовлюють тяжкі захворювання чи закінчуються смертю. Отруєння ж, внаслідок яких виникає розлад шлунково-кишкової діяльності або інші хворобливі симптоми, здебільшого залишаються незареєстрованими. Слід зазначити, що часто і сам потерпілий через свою необізнаність щодо отруйних грибів вважає, що нездужає з інших причин.

Щорічний аналіз отруєння грибами свідчить, що їх пік припадає на липень-жовтень. Разом з тим, як показує аналіз, однією з основних причин отруєння грибами є зневажливе ставлення окремих людей до санітарно-просвітницької інформації та попереджувальних заходів, що здійснюються в цьому напрямку.

До смертельно отруйних грибів відносяться:

бліда поганка (мухомор зелений) – колір пластинок білий, м’якуша – білий, при розрізуванні на повітрі не змінюється, спорової маси – білий. Ніжка з кільцем, до основи поступово потовщується, основа з великою бульбою;

опеньок сірчано-жовтий, несправжній колір пластинок сірчано-жовтий, згодом зеленкувато-коричневий, м’якуша – сірчано-жовтий, спорової маси – коричневий. Ніжка з кільцем;

волоконниця Патуйяра, плютка – колір пластинок рожевий, з часом коричню ватий, м’якуша – білий, згодом жовтуватий, на повітрі не змінюється, спорової маси – коричневий . Ніжка без кільця.

До дуже отруйних грибів відносяться:

мухомор білий;

мухомор червоний;

мухомор пантерний.

До просто отруйних грибів відносяться:

опеньок цегляно-червоний, несправжній – колір пластинок сірий, з часом бурувато-зеленкуватий, м’якуша – сіро-жовтий, спорової маси – коричневий. Ніжка з кільцем;

печериця рудіюча – колір пластинок рожевий, з часом коричневий, м’якуша – білий, при розрізуванні на повітрі ніжка біля основи жовтіє, неприємний запах карболової кислоти, колір спорової маси – коричневий. Ніжка з кільцем, до основи потовщується, іноді основа з бульбою.

Ці види отруйних грибів поширені на всій території України.

Наші ліси багаті не тільки на гриби, а й на різноманітні рослини, дерева, ягоди, серед яких є отруйні. Це: беладона, блекота, дурман, вовче лико, вороняче око, конопля індійська, мак, ядра кісточок черемшини, лавровишні, акація біла тощо.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

У випадку контакту шкіри з отруйними рослинами: промийте обпечене місце, нанесіть протиопікові засоби, покладіть суху марлеву пов’язку і негайно зверніться до лікаря.

Якщо трапилося шлункове отруєння небезпечними рослинами, перш за все, зробіть промивання шлунка, викличте блювання та прийміть проносні засоби: активоване вугілля, препарати ентеросорбенти («Смекта», «Ентеросгель»), пийте багато води і обов’язково зверніться до лікаря.

Основні правила, яких необхідно дотримуватися при збиранні та приготуванні грибів:

збирати гриби треба тільки під контролем досвідчених грибників;
гриби, в яких ви сумніваєтесь, ніколи не кладіть до кошика;
якщо ви знайшли їстівні гриби, а поруч з ними ростуть отруйні або невідомі вам, не збирайте ці гриби (можлива їх мутація чи запилення отруйними спорами);
краще збирати гриби рано-вранці, вони свіжі,міцні, добре зберігаються;
вдома ще раз перегляньте всі зібрані гриби. Якщо помітите отруйний або невідомий вам гриб – одразу ж викиньте його;
ніколи не пробуйте сирих грибів, в яких ви сумніваєтесь;
зібрані гриби необхідно добре промити – не менше трьох разів аби відмити весь бруд. І в цей же день приготувати гриби, тобто відварити або посмажити чи законсервувати;
варити всі гриби треба як мінімум у двох водах. Не стільки важливий час варіння, скільки кількість зміненої води;
при консервуванні грибів треба використовувати оцет, щоб не допустити інших харчових отруєнь, наприклад ботулізму, який характерний для всіх загерметизованих консервів;
при вживанні грибів чи страв із них слід їх їсти у невеликій кількості, якщо за ніч чи день ніяких неприємних симптомів не виникло, тоді можна вживати далі. Дітям їсти гриби не рекомендується.

Що ж спричинює отруєння?

вживання отруйних грибів;
неправильне приготування умовно їстівних грибів;
вживання старих або зіпсованих їстівних грибів;
вживання грибів, що мають двійників або змінилися внаслідок мутації (навіть білі гриби та підберезники мають своїх небезпечних двійників).

Ознаки отруєння грибами:

Нудота, блювання, розлади зору (подвоєння в очах), розлади мови, прискорене серцебиття, психічне та рухове збудження, марення, підвищене потовиділення, біль у животі, пронос, задуха, судоми, втрата свідомості.

Перша медична допомога при отруєнні грибами.

До приїзду невідкладної медичної допомоги у потерпілого треба викликати блювання, дати випити якомога більше води та повторно викликати блювання до повного очищення шлунка або промити шлунок.

Прийняти активоване вугілля (не менше 10 пігулок одночасно).

Пам’ятайте:

гриби – це дарунок лісу, але водночас вони є небезпечним продуктом харчування, який може призвести до отруєння, а іноді й смерті.