Що таке охорона праці на практиці?

Охорона праці (зі сторони роботодавця) – це формальні та практичні дії спрямовані на те, щоб забезпечити відсутність нещасних випадків на виробництві або мінімізувати їхню кількість, забезпечити відсутність штрафів зі сторони контролюючих органів  та мінімізувати незадоволення працівників щодо умов їх праці з мінімальними затратами.

Охорона праці (зі сторони контролюючих органів) – це забезпечення  виконання вимог нормативно-правових актів з охорони праці на об’єктах(в т.ч. не дуже важливих, але матеріально затратних для підприємства), відсутність травматизму і стимулювання проявлення «щедрості» керівництвом підприємства.

Інженер з охорони праці (особа відповідальна за охорону праці) – працівник, в обов’язки якого входить створення якомога більш безпечних і сприятливих умов праці на підприємстві, не витрачаючи на це зайвих матеріальних ресурсів, а також мінімізація негативних наслідків при виявленні недоліків контролюючими органами, зокрема відповідальності за це керівництва.

Основні контролюючі органи по дотриманню вимог охорони праці на підприємствах:

1. Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань– виступає в особі страхового експерта, який здійснює планові перевірки, а також позапланові перевірки при виникненні нещасних випадків на виробництві та деяких інших випадках. Перевірки мають профілактичний характер (без накладання штрафу), але при систематичному невиконанні заходів щодо усунення порушень має право повідомити до територіального управління Держгірпромнагляду. Часто є не стільки практиками, як бюрократами, яким головне «папери».
2. Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (Держгірпромнагляд) – виступає в особі інспекторів з охорони праці, які здійснюють як планові перевірки, так і позапланові при виникненні нещасних випадків, надходженні скарг, явних порушеннях законодавства (недостовірність поданих даних, невиконання приписів тощо). Можуть штрафувати, зупиняти роботу, стверджувати, що інженер з охорони праці не відповідає займаній посаді. Дружба з представниками цього органу є набагато важливішою, ніж с Фондом соціального страхування. Інспектора з Держгірпромнагляду є досвідченими людьми, від яких складніше відписатися просто листом, що все зроблено. Тому якщо якийсь недолік важко повністю усунути, то допоможе «щедрість» з боку роботодавця.

Інші перевіряючи органи на пряму не контролюють дотримання вимог з охорони праці, але частково можуть торкатися деяких питань. Наприклад санітарно-епідеміологічна служба (СЕС) – проходження санітарних медоглядів, інспекція з питань праці – дотримання режимів роботи, надання пільг та компенсацій за умови праці та ін. Окремої уваги заслуговує перевірка МНС (держтехногенбезпеки). Хоча це на великих підприємствах відмежовується від охорони праці, і не входить в обов’язки інженера з охорони праці, але досить тісно пов’язано, в більшості випадків. Цікаво, що  це надзвичайно корумпований орган, його можна рівняти хіба що з ДАІ. Особа, що здійснює перевірку не поїде з пустими руками, або складе страшний припис. У них структура нагадує мережевий маркетинг, тобто діє у вигляді піраміди, де чим вище перебуває посадова особа, тим більше до неї сходиться хабарів.

Цікаво, що в розвинутих країнах контроль за охороною праці на підприємстві здійснюється певним органом та страховими компаніями, в т.ч. приватними, де застраховані працівники. Тобто принцип схожий.

З одного боку набагато простіше жити багатьом роботодавцям завдяки просякнутості корупцією системи контролю. Ніби можна не виконувати вимоги, які насправді на практиці навіть можна було б дуже спростити і зробити доступнішими, а достатньо просто домовитись з особою, що здійснює перевірку. Але з іншого – це просто показує недосконалість законодавства. Здається, що дещо навмисне так складно і дорого реалізовувати на практиці для того, щоб простіше було дати хабара. На жаль, це ще й створює перешкоди молодим і малим підприємствам.

Але поки ми живемо так, то одне з основних завдань для інженера з охорони праці і полягає у визначенні того, де краще реалізувати це насправді, а де вигідніше заплатити, а від цього рівень небезпеки ніяк не зміниться на підприємстві.